Вона часто гастролює, дає концерти в Україні, за кордоном, є почесним членом журі багатьох конкурсних виступів. Але разом з тим не уявляє свого життя без рідних донечок та коханого чоловіка, для яких завжди знаходить час.

– Як зазвичай розпочинається твій день?

– Я прокидаюся о 7.15 ранку під спів пташок, – це сигнал будильника мобільного телефону. Як класична сова, я б ще поспала годинки до 11, але роблю своє перше ранішнє зусилля над собою, встаю, готую сніданок, проводжаю старшу доньку в школу, чоловіка на роботу, прибираю все після них, потім прокидається молодша донька, роблю сніданок їй, перекушую щось сама, а далі – є багато варіантів, кожного разу вони інші.

– Яких саме? Що ти маєш на увазі?

– Творчість в перемішку з вихованням дітей, поїздками на концерт, ділова зустріч, інтерв’ю на радіо чи телебаченні, а ще треба зварити борщ, компот, відповісти на телефонні дзвінки, погуляти на дитячому майданчику, і щоб був манікюр, гарно вкладене волосся, здоровий вигляд шкіри обличчя, гарна фігура, легка хода, а ще треба прибрати, попрасувати, дещо зашити, включити спочатку пральну, потім посудомийну машину, між тим забрати старшеньку зі школи, завезти на музику, танці, а в машині по дорозі виспиться і меншенька, потім привезти дітей додому, перевірити уроки, нагодувати, радісно зустріти чоловіка, також нагодувати, обговорити події дня, трошки пописати музику ...

– У тебе доволі насичений графік, чи часто почуваєшся втомленою і як вдається відновити сили вдома?

– Я люблю момент, коли всі сплять, я залишаюсь сама на кухні і думаю: "Боже, яка я втомлена і яка я щаслива, в мене є найголовніші речі: квартира, на яку я сама заробила, чудова і весела сім'я і улюблена робота. Роздуми на кухні – це "передсонна" фаза, коли я перебуваю одна у своєму просторі, мені необхідна ця самотність хоча б пару хвилин на день, це стан медитації, коли відновлюються сили і впорядковуються думки. До речі на кухні в мене є улюблений абажур, який додає загадкової інтимної обстановки. Вмикаючи його під запах ароматної завареної кави кладу ноти на папір, які прийшли протягом насиченого подіями дня.

– Кухня – твоє улюблене місце для творчості?

– І спальня теж (сміється). Бувають моменти, коли серед ночі мій напівсонний чоловік слухає мою щойно написану мелодію або ж слова нової пісні. Він мій перший слухач та порадник. А взагалі я дуже люблю свою квартиру. Коли перебуваю в ній, мені здається, що за вікнами вже нічого нема, моя оселя – це мій світ, територія. Я можу її захаращувати, прибирати, писати в ній музику, просто лежати на дивані, я люблю просто в ній бути. Деякі люди прагнуть кудись поїхати, щоб змінити обстановку і відпочити від буденщини, а я б закрилася у своїй хаті на тиждень і нікуди не виходила.

– Діти, сім’я, хатні обов’язки, творчі плани... Як ти все встигаєш не наймаючи няні, домашньої служниці?

– В мене є пристрасть до побутової техніки, тому маю її багато, вона дуже допомагає зекономити час і сили. Крім пралки та посудомийки дуже часто працюють ще кухонний комбайн і пароварка. Оскільки я фанат здорового харчування, парові котлети, овочі, риба на пару, парений рис доволі часто з'являються в нашому раціоні. Мені часом хочеться крикнути: "Люди! Перестаньте поїдати стільки майонезу, порошкової сметани, неправильно змішаних продуктів, перестаньте розпихати свої шлунки, а потім лікувати підшлункову та печінку, харчуйтеся натуральною здоровою їжею, – варіть каші, супи, борщі, печіть картоплю, їжте овочі і фрукти, поменше м'яса. Так робили наші предки, а вони були набагато здоровішими, ніж ми. Моя бабуся Текля, якій на сьогодні 97 років, майже ніколи не хворіла, та й на життя не скаржилась.

– Чим частуєш своїх домашніх, чи є в тебе свої, особливі рецепти?

– Я не гурман, не люблю переглядати кулінарні програми. В харчуванні моєї сім’ї домінує принцип: їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Страви швидкого приготування, всілякі супи з пакетика, смакові добавки, сардельки, чіпси з сухариками в нашому сімейному раціоні відсутні, хоча “зриви” бувають, але дуже рідко. Наша сім’я обожнює борщ, який я готую використовуючи молочний гриб. Перед тим я сквашую на ньому молоко, відігріваю сир, а на сироватці готую традиційний український борщ, завдяки якій він має цілющі властивості. А сир з молочного гриба – наша улюблена страва на сніданок, його я вимішую з гречаною кашею та тушкованою цибулькою. Два в одному: і корисно, і смачно.

– Ти чудово виглядаєш, таке враження, що народження дітей пішло тобі лише на користь. Як вдається постійно бути у формі?

– Не уявляю своє життя без занять спортом. Двічі на тиждень я ходжу на танці, крім того маю вдома два тренажери – для пресу і ніг, а ще є у мене профілактор Євменова, на якому рівняю спину. За фігурою слідкую. Часом "качаю прес" під улюблений серіал. А взагалі уміння поєднувати розумову і фізичну діяльності зародилось у мене ще зі школи: головою я сприймала пояснення вчителя, а руками під партою в'язала светри. Дуже часто, коли сиджу у ванні, щось оригінальне напишу, або мию підлогу і готую сценарій наступного концерту, а половину матеріалу до цієї статті я систематизувала у своїй голові під час того, як мила волосся старшій доньці, а воно в неї довге, тож часу вистачило.

– Якого значення надаєш косметиці?

– Як і кожна жінка, я не байдужа до косметики. Маю свого косметолога, але і вдома є спеціальні косметологічні пристрої для розпарювання, чистки лиця, раз на пів року по десять днів підряд роблю дарсонваль для обличчя і волосся. Цей пристрій я також маю вдома. Вже п'ять років поспіль користуюся косметичними засобами і декоративною косметикою французької фірми "Ів роше" (Yves rocher), яка виготовляється на основі рослинних компонентів. А на волоссі перепробувала багато фарб, шампунів, бальзамів і ніколи не була до кінця задоволена. І ось зовсім недавно зустріла знайому, у якої як у мене, червоний колір волосся, але воно живе, блискуче, красиве, не посічене. Я була здивована, коли вона сказала, що фарбує волосся хною французької фірми "Хенне колор" (Henne Color), що там є різні кольори, в тому числі і мій улюблений вишневий. Я спробувала, і моє волосся просто перевтілилось. Тепер я використовую всю серію: і шампуні, і бальзами теж на основі хни. Природа дає, – бери і користуйся, головне не завдавай їй шкоди.

– Мені відомо, що у травні, коли виходитиме ця стаття, ти святкуватимеш свій день народження, круглу дату. Чи лякає тебе депресія з наближенням цієї події?

– Зараз весна, депресії не може бути, це протиприродно. Адже весною пробуджується природа, прилітають птахи, стає більше тепла і світла, організм людини отримує новий заряд, нову енергію, він повинен радіти життю. Травень мій улюблений місяць, бо я народилася 8 -го числа цього місяця. Цього року мені 40. І це такий цікавий вік, коли ти вже можеш бути бабусею, але ще можеш стати мамою. У мене діти ще малі, до бабусі мені ще далеко. А свій ювілей цього року буду святкувати у Маріуполі на сцені, де матиму сольний концерт і буду членом журі дитячого конкурсу "Голосні дзвіночки".

– Які сімейні традиції пов’язані зі святкуванням твого дня народження?

– Мій чоловік Сергій народився на два дні пізніше – 10 травня. Ми такі собі два тельці: один врівноважений, педантичний, впевнено "ходячий" по землі, а друга – енергійно-емоційна, то на землі, то десь під хмарами, але більше на землі, бо земля, крім того, що годує, теж дає багато натхнення, сил і енергії. Ми святкуємо день народження разом. Готує в основному Сергій, бо в нього до цього є талант, кожного року він видумує якісь нові салати, а я традиційно подаю на стіл свій кулінарний витвір – оселедець під шубою. Вже починається перша зелень, але вона ще дуже нітратна, труїти своїх гостей ми не хочемо, тому самі пророщуємо цибулю і маємо свою зелень. У нас гостям завжди весело, усі співаємо і жартуємо.

– У травні багато вихідних, більшість людей намагаються вирватись на природу, в ліс на шашлики. Як проводить дозвілля Ваша сім’я цього місяця?

– Нам пощастило, ми живемо біля лісу і біля озера, буваємо там майже щодня, бо біля лісу знаходиться музична школа, де навчається наша Ліда. Запах соснового лісу вечорами просто п'янить, як вийдеш на балкон. А травневі свята ми дружно проводимо на картоплі під Києвом, де живе Сергієва баба. Для мого чоловіка вирощування картоплі – одна із головних справ, адже весь рік його сім'я буде їсти екологічно чистий продукт. Я його у цьому повністю підтримую. І який же виїзд на природу без свіженького, ароматного шашличка. У цьому витворі кулінарного мистецтва моєму чоловікові немає рівних. А на гарнір своя, домашня запечена картопля.

– Мені як мамі цікаво, чи слухають тебе діти?

– Стосовно виховання дітей якихось конкретних порад дати не можу, бо сама часто буваю у тупику. У мене дві доньки і дві абсолютно різні. Зараз дітей у школі вчать захищати свої права. І уявіть собі, коли я заслужено насварила на свою старшеньку, вона мені видала: "Мама, перестань на мене кричати, бо зараз викличу міліцію". Чи могла я в 9 років сказати таке своїй мамі, … ніколи. Є діти, яких просто необхідно в дитинстві "лупити". Моя Ліда саме така дитина, але її бабуся (моя мама) ніколи не дозволяла цього робити, а тепер вже пізно. Іноді мушу дуже сильно напружувати мозок, щоб зрозуміти, як її виховувати.

– Лесю, в Тебе дуже тонка творча натура. Крім основної, музичної діяльності чим ще займаєшся?

– В мене є велика потреба виливати творчість через руки, через пальці, тому, як знаходжу хвилину, то в'яжу або вишиваю. Маю вдома дуже багато вишитого вбрання – і стародавнього, яке збирала під час фольклорних експедицій, і сучасного дизайнерського стилізованого, в якому виступаю. А ще мені дуже подобається малювати писанки. Ми з дітьми до Паски зробили декілька. Не маю пристрасті до коштовностей і золота, але купляю оригінальні ґердани і цікаві прикраси з коралу. Це таке щось істинно українське. Я почуваюся добре від того, що гармонійно живу, не вимагаю від життя чогось надзвичайного, а тішуся тим, що маю. А якщо чогось хочу, а воно не дається, значить мені зараз його не треба. Я себе люблю, але не жалію. Коли трапляється у житті якийсь застій, я ні на що не нарікаю, а намагаюсь "розворушити" навколо себе енергію, дуже сильно фізично попрацювати, побігати на стадіоні, піти в тренажерний зал, але найчастіше просто роблю вдома генеральне прибирання, щоб до вечора відчувати кожен м'яз. Коли фізичний біль домінує, на душі стає легше, а простір, який розчищаєш навколо себе, обов'язково заповниться тими речами, які дуже хочеш отримати. Не треба нарікати, а треба діяти.

ЛЮБОВ БОГУШ. Леся Горова: «Жінка в сорок – це такий цікавий вік,
коли ти вже можеш бути бабусею, але ще можеш стати мамою»
// Порадник - 2011. - №5(51) червень . - С. 5.