Погодьтеся, бажання більш ніж сміливе. Адже Леся Горова – заслужена артистка України, член Національної Спілки композиторів, її знають не тільки в Україні, а й за кордоном. Сольні турне артистки відомі у Великобританії (Лондоні, Манчестері, Единбурзі – усього в 25 містах), співачка давала концерти представникам української діаспори у США (Денвері, Нью-Йорку), Австрії (Відень, Грац), Польщі (Варшава, Люблін, Краків). Разом з колективом «Світанок» брала участь у міжнародних фестивалях у Великобританії (Анлвік та Единбург), на одному з яких отримала спеціальний приз як композиторка за найкращу пісню, що стала гімном фестивалю. Леся Горова має в репертуарі понад 240 власних пісень! Але мені так хотілося влаштувати своїм читачам свято, що я наважилася і зателефонувала. І була приємно здивована, почувши ствердне "Я приїду".
Зустріч відбулася 1 червня. Порушуючи всі стереотипи проведення "бібліотечних заходів", у книжковій світлиці дитячої бібліотеки звучали музика, спів, оплески й гучні вигуки «Браво!».
Гостя розпочала свій виступ піснею «Не бійся» з альбому «Я патріот». Привітала всіх з Днем захисту дітей та побажала бути наполегливими у здійсненні своїх мрій. Приємним сюрпризом для композиторки й поетеси стало те, що її пісні знають і люблять у нашому місті. Це довела вокальна студія «Натхнення» (керівник Надія Ратинська).
Ольга Костенко, котра готувала зустріч і була її ведучою, раз-по-раз ставила гості запитання, на які присутні чули щирі й зворушливі відповіді, помежовані піснями.

– Пані Лесю, коли Ви вперше зрозуміли, що станете співачкою?

– Я почала співати дуже давно. У нашій родині співали всі, особливо бабуся. Зараз їй 92 роки, а газети читає ще без окулярів, енергійна, життєрадісна, з великим почуттям гумору і дуже багато молиться. Я у неї проводила всі канікули, і вони разом з дідом Богданом, якому, до речі, теж 92, навчили мене пізнавати Бога, цінувати природу. Там, у маленькому селі Богутині на Львівщині, я, бігаючи по полю, складала свої перші вірші та мелодії. Я вдячна Богу за талант творити пісні.

– Ви пам’ятаєте, коли вперше ступили на сцену? Які то були відчуття?

– Уперше на сцену я вийшла в чотири роки. Співала та грала на бандурі. І вже тоді впевнено почувалася перед публікою.

– Розкажіть, як виникає пісня. Це наполеглива праця чи щось зненацька?

– На мою думку, найголовніше в цьому процесі – почуття. Ними ми все "бачимо" набагато яскравіше, аніж логікою чи розумом. Звичайно, бажання працювати, внутрішньо горіти. Але почуття – це основне… Натхнення приходить несподівано, зненацька, це не залежить від мене. Якось було так: їду трамваєм - і враз у свідомості виникає «Не завмирай!..» Далі з цієї фрази вийшла пісня.

– Як виник задум пісенних збірок для дітей?

– Книжка – дуже серйозна робота. Видати її набагато важче, ніж компакт-диск. Коли записуєш пісню і сама її виконуєш, люди думають: "Ну от, тут усе, як має бути". А коли готуєш пісенну збірку, твори з якої виконуватимуть інші, треба врахувати багато нюансів, аби в нотах розібралися і професіонали, і любителі. Ця робота для мене нова, але дуже радісна й світла, бо все пов’язане з дітьми – святе. У нас, на жаль, дуже обмежений репертуар для них. Іноді чуєш, як дев’ятирічні хлопчики й дівчатка співають про палке кохання. Це смішно. Тому мої збірки – справжній подарунок для них, розмаїття дійсно дитячих пісень.
До речі, на створення першої збірки "Відчинилося життя" мене надихнула моя донечка Ліда.

– Ваша спеціальність – композитор, викладач теоретичних дисциплін. Ви працюєте викладачем Київської дитячої Академії мистецтв. Розкажіть, будь ласка, які принципи в педагогічній роботі є для Вас визначальними?

– У моїй педагогічній діяльності перше місце завжди посідала творчість. Я не можу викладати предмет, не привносячи у навчальний процес чогось свого. Не писати для мене – означає не жити повноцінним життям. Я викладала сольфеджіо, імпровізацію і композиторську техніку (говорю в минулому часі, бо зараз у декретній відпустці). Серед моїх учнів є лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів юних композиторів.

– Пані Лесю, нещодавно вийшла з друку ще одна Ваша збірка для дітей – "Колискові і не тільки". Розкажіть про неї докладніше?

– Так, це моя друга пісенна збірка, куди увійшли колискові. У ній 9 пісень і 3 віршики. 6 пісень із цього альбому я записувала, коли була на останньому місяці вагітності. У цей період у голосі жінки звучать справжні материнські емоції, кращого часу для запису такого диску не знайти. Пісню "Ти у мене є" ми разом з донечкою Лідою записали 17 серпня ввечері, а вже за кілька годин, 18 серпня, народилася моя друга донька Зоряна.

Леся Горова зізналася, що у Прилуках вперше презентація її книги проходила в дитячій бібліотеці.

– Я вражена зовнішнім виглядом вашої бібліотеки та обсягом роботи, яка тут проводиться. Це невичерпне джерело духовного зцілення. Ваші діти постійно зайняті цікавими справами. Вони багаті внутрішньо і тому обов’язково досягнуть поставленої мети. Після того, як закінчилася зустріч, ми, маючи ще трохи часу, попрямували до Театральної площі, зайшли до Будинку культури, де саме проходив концерт. За дивним збігом обставин саме у ті хвилини зі сцени МБК лунала пісня Лесі Горової "Відчинилося життя для маленької людини, Їй тепер належить сонце, небо і життя...".

P.S. За сприяння Народної партії Литвина книги Лесі Горової придбані й подаровані бібліотекам Прилук, музичній школі та Школі мистецтв.

ЛУКАШ ОЛЬГА. "Відчинилося життя для маленької людини…"
// Град ПРИЛУКИ. - 2009. - 11 черв. - С. 11