Отож друге, про що ми поговорили з Лесею Горовою, коли вона завітала в редакцію "УМ", було дослідження нашого генофонду - знайшли аж на Сумщині. А перше - це вихід її альбому "Я - патріот" цього тижня, спеціально до "Євробачення".

Чотири місяці - це той період, який знадобився Лесі для упорядкування написаних підчас помаранчевої революції, і не тільки тоді, пісень у повноцінну платівку. Надихнула неповторна енергетика Майдану. Так, як Майдан, час від часу надихала її пісня "Я патріот". В альбом, який і назвали по цій заголовній пісні, увійшло 12 пісень: три треки перекладені англійською. За це співачка дякує своєму другові з Великобританії Степанові Пасічнику, він грав у відомій в Британії групі "Юкрейніанз", а зараз працює із "Зе Юкс". Загалом же всі пісні написала сама Леся, заранжував їх Юрій Товстоган, а спродюсував Олексій Цебро.

"Коли я працювала над диском, я думала передусім про дві речі: по-перше, це високий професійний рівень у всьому - вибір таких пісень, які б пробивали серце, якість запису та хороші аранжування. По-друге, це психологічний вплив на людей. У хорошому значенні цього слова: всі пісні, які ввійшли до цього альбому, написані миттєво - такі речі я дуже люблю, бо емоційна сконцентрованість при такій спонтанності дуже велика, - розповідає одна Горова іншій. - Жодну з цих пісень я не написала біля інструменту, а в транспорті, на кухні... Через деякий час вони навіть допомагали мені вирішити якісь життєві проблеми чи змінитися. От, наприклад, пісня "Не бійся" справді допомагала мені повсякдень долати труднощі, а "Я патріот" переконувала, що мені є за що боротися. Тоді я подумала, що, може, ці пісні комусь теж допоможуть щось змінити в житті на краще. Адже якими б люди не були - здоровими, заможними, розумними - у всіх є свої проблеми. Іноді людину треба просто правильно скерувати, дати підказку, а що може зробити це краще, ніж гарне слово?"

Щоправда, є ще одна заповітна мрія - пропаганда якісного україномовного продукту: "Трошки потиснути вбік цю російську попсу, яка була, є і буде. І нехай вона буде, але не в такій кількості. Дайте українській пісні трошки зеленого світла, дорогі продюсери FМ-станцій! І ви побачите, що вона може конкурувати, і вона буде це робити!".

Що ж до музичного напряму альбому, то за умови розмитості стильових меж сучаної музики це, найімовірніше, арт-рок. А на фото з обкладинки Леся стоїть, стиснувши кулак: "Це фото я вибрала випадково, і тільки потім побачила, як я на ньому зоображена. Стиснутий кулак - це така собі акумуляція сили..." Після народження донечки Лідусі, яка чемно сидить на кріслі у відділі новин "УМ", у свої три рочки вже складає перші рими, навіть опубліковані в дитячому журналі "Соняшник", і подекуди допомагає мамі своїми порадами на зразок "Мамо, ти неправильно співаєш!", Леся Горова взяла вимушену паузу в творчості. Ті роки були виконанням "Емського указу" в українській музиці - не крутили, не платили, не сприймали: "Найкраще, що можна було зробити в той період, - вичекати. Так я і зробила, почавши займатися педагогічною роботою. Тоді, щоб вижити, люди йшли в нічні клуби чи співали на весіллях. Але зараз я відчуваю - прийшов мій час!"

А презентуватимуть диск не лише в Україні, а й за кордоном. Минулого літа Леся Горова з дитячим колективом "Світанок" їздила на фестивальу британське місто Анник. Спеціально для цієї події вона написала композицію, яка стала урочистою піснею міста, її грає муніципальний оркестр. "Таким чином ми вибороли право брати участь у цьому фестивалі кожного року. І цей диск теж туди повеземо".

ГОРОВА ДАРИНА. Прийшов мій час
// Україна молода. - 2005. - 21 трав. - С. 9.